Коефіцієнт критичної ліквідності як індикатор платоспроможності.

Щоб виробнича та інша діяльність була неперервна, кожне підприємство повинно бути платоспроможне і ліквідне. Як ви знаєте, ліквідність на увазі здатність того чи іншого майна трансформуватися в грошову форму. Однак в даному контексті ліквідність підприємства означає його здатність вчасно і в повному обсязі розраховуватися за своїми зобов`язаннями. Очевидно, що найбільший інтерес представляє можливість фірми повернути свої найбільш термінові борги. Настільки ж очевидно, що для цього у організації має бути достатньо ліквідного майна. Оцінку цієї достатності проводять за допомогою особливої групи показників - коефіцієнтів ліквідності. До них відносять коефіцієнт критичної ліквідності, загальної та абсолютної ліквідності.

Самий загальний показник як раз і носить характерну назву - загальний показник покриття. Він характеризує достатність ліквідного майна фірми для покриття її найбільш термінових зобов`язань. Як і все показники ліквідності, даний коефіцієнт розраховується як відношення. Для розрахунку коефіцієнта необхідно розділити оборотні активи фірми на величину її короткострокових зобов`язань. Варто зазначити, що для показників ліквідності встановлені нормативні значення, зокрема, даний коефіцієнт повинен бути більше 1, але менше 2. Нижня межа визначає достатність майна для покриття боргів, а верхня - ефективність використання цього майна. Більш ніж дворазове перевищення сукупної величини оборотних активів над терміновими зобов`язаннями свідчить про неефективність їх використання. Якщо виключити з розрахунку суму сформованих запасів, то можна визначити коефіцієнт критичної (швидкої) ліквідності.

Сенс виключення запасів полягає в тому, що вони, з одного боку, є найменш ліквідної складової оборотних активів, а з іншого боку, при реалізації часто дозволяють виручити лише менше половини вартості. Таким чином, коефіцієнт критичної ліквідності показує достатність ліквідних коштів у підприємства для покриття боргів в разі стягнення всієї величини дебіторської заборгованості. З особливостей розрахунку стає видно, що даний коефіцієнт не може бути більше розглянутого раніше, а нижня його межа також встановлена на рівні 1 і ставить вимогу щодо ліквідності. При розрахунку даного коефіцієнта може знадобитися певне коригування, яка дозволить врахувати тільки ліквідне майно. Справа в тому, що частина виключених запасів може виявитися більш ліквідної, ніж включена в розрахунок дебіторська заборгованість або фінансові вкладення. Переважно це стосується тієї частини готової продукції, яка реалізується на умовах передоплати. Вартість цієї частини запасів слід включити в розрахунок. Що ж стосується сум сумнівної дебіторської заборгованості, то її необхідно з розрахунку виключити, щоб не завищувати коефіцієнт. Крім того, слід не враховувати в розрахунку неліквідні фінансові вкладення. Визначений у такий спосіб коефіцієнт критичної ліквідності буде набагато більш точним і наближеним до реальної ситуації.

Якщо ж в чисельнику показника залишити лише абсолютно ліквідне майно, тобто гроші і майно, яке визнається їх еквівалентами, то результатом буде значення показника абсолютної ліквідності. Він описує частку зобов`язань, яка може бути погашена миттєво.

Дані коефіцієнти повинні обов`язково піддаватися аналізу. Найпростіше вивчати їх зміна в динаміці, виявляючи тенденції. Наприклад, якщо коефіцієнт критичної ліквідності за певний період знизився з 1,5 до 0,9, то це однозначно дозволяє судити про погіршення фінансового стану підприємства. Потрібно прийняття управлінських рішень, спрямованих на нормалізацію ситуації.



Оцініть, будь ласка статтю
Всього голосів: 62