Ліквідність балансу підприємства - один з найважливіших критеріїв стабільності.

Без всякого сумніву, будь-який фінансовий менеджер зобов`язаний вміти аналізувати показники, що містяться в бухгалтерській звітності підприємства, на благо якого він працює. Користь цього аналізу переоцінити складно, так як саме на його основі будується вся робота фінансового підрозділу.

Західні економісти і аналітики визнають як найбільш значущою форми звітності звіт про прибутки і збитки, так як ніщо інше, як прибуток є найважливішим підсумковим показником результативності діяльності. У Росії ж першість віддається бухгалтерського балансу, що теж не позбавлене сенсу. Аналізуючи складові його показники, можна зробити висновок про фінансову стійкість фірми, а також про рівень її ліквідності. Далі будуть розглянуті саме особливості того, як оцінити ліквідність балансу підприємства.

І вітчизняна, і зарубіжна практика пропонують різні варіанти такого аналізу, але найбільшого поширення набуло складання і вивчення так званого балансу ліквідності. При використанні даного методу ліквідність балансу визначається шляхом об`єднання в однакову кількість груп показників пасиву і активу, за яким слід зіставлення отриманих величин.

Дані групи формуються в порядку зниження ліквідності (для активу) або в порядку зниження терміновості (для пасиву). Кожен фінансовий менеджер може вибрати кількість груп на свій розсуд, але ми розглянемо найбільш традиційний варіант, в якому ліквідність балансу підприємства вивчається попарним порівнянням чотирьох «кошиків» активів і пасивів.

Перш ніж розглядати склад окремих груп, слід трохи пояснити сенс поняття «ліквідність». Ця категорія характеризує здатність того чи іншого майна з найменшими можливими втратами і за найменший час приймати грошову форму. Таким чином, самим ліквідним майном, що очевидно, є гроші. А, наприклад, ліквідність акцій визначається попитом на них: чим більше бажаючих їх купити, тим легше ви зможете їх продати за нормальною ринковою ціною.

Як вже було сказано, гроші ликвиднее будь-якого іншого активу, тому саме вони включаються в першу групу. Також в неї можна включити короткострокові фінансові вкладення, сумніву в ліквідності яких відсутні. Друга група складається з бистрореалізуемих активів (інших оборотних активів і короткострокової дебіторської заборгованості). Третя - з усіх запасів і довгострокових фінансових вкладень (з них слід виключити суми участі в капіталах інших організацій). Відповідно, всі інші активи формують четверту групу і визнаються повільно реалізованими.

У пасиві також формується ряд груп. Кредиторська заборгованість і величина інших короткострокових боргів входять в першу групу, інші короткострокові зобов`язання - в другу, а довгострокові - в третю. Пасиви, які не є заборгованістю, йдуть на формування четвертої групи.

Щоб визначити ліквідність балансу підприємства, проводиться зіставлення розмірів створених груп. Перші три групи активів повинні перевищувати відповідні їм групи пасивів. Співвідношення між четвертими групами є регулюючим. Якщо зазначені умови дотримані, то фінансовий стан підприємства знаходиться на прийнятному рівні. Якщо ж є відхилення, то необхідно вжити заходів щодо приведення у відповідність структури активу і пасиву.

В ході здійснення процесу фінансового керівництва дуже важливо оцінювати ліквідність балансу. Підприємства, які не стежать за цими показниками, ризикують опинитися в скрутному становищі, коли не зможуть розрахуватися зі своїми боржниками.




Увага, тільки СЬОГОДНІ!
Оцініть, будь ласка статтю
Всього голосів: 77